Стаття 232. Правові наслідки усиновлення.

1. З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов’язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.

При усиновленні дитини однією особою ці права та обов’язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.

2. Якщо після смерті одного з батьків дитини або розірвання шлюбу з особою, визнаною судом недієздатною, другий з батьків дитини вступив у повторний шлюб і його дружина, чоловік у повторному шлюбі бажають усиновити дитину, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто помер або визнаний недієздатним, рідні брати, сестри дитини мають право подати до суду заяву про збереження між ними та дитиною, яку усиновлюють, правового зв’язку.
Суд розглядає таку заяву одночасно із заявою про усиновлення і задовольняє її, якщо це відповідає інтересам дитини.

3. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов’язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому – між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.

4. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов’язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.

5. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов’язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

1. Усиновлення є юридичним фактом, внаслідок якого виникають, змінюються та припиняються правовідносини. Тому коментована стаття визначає цей факт у системі правовідносин. Насамперед, здійснення усиновлення носить характер правовстановлюючого факту, адже після здійснення усиновлення виникає новий комплекс правовідносин, прав та обов’язків між суб’єктами цих правовідносин. Внаслідок факту усиновлення виникають відносини не тільки між усиновлювачем та особою, яку усиновляють, але й з іншими членами сім’ї та родичами усиновлювача. Окрім цього, внаслідок усиновлення припиняється правовий зв’язок (а відповідно й правовідносини) між батьками та особою, яка усиновлена. Крім цього, це тягне за собою і припинення правовідносин, які існують між усиновлюваною дитиною та іншими членами сім’ї й родичами. Правові відносини припиняються з обома батьками, навіть якщо у якості усиновителя виступає одна особа, а також незалежно від того, чи записані вони батьками чи ні.

В силу факту усиновлення виникають права та обов’язки як у особи, яку усиновляють, так і права й обов’язки в особи, яка усиновляє (усиновлювача). При цьому цей обсяг прав та обов’язків визначається правовим зв’язком батьків і дітей, який визначений сімейним законодавством. Тому законом визначене загальне правило, що цей обсяг є таким самим. З цього правила встановлено ряд винятків, обумовлених не тільки правовими, але й соціально-етичними міркуваннями. З огляду на це, закон забороняє шлюби між усиновлювачами і усиновленими. Інші родинні зв’язки, які виникають у результаті усиновлення, не є перешкодою для укладення шлюбу. Так, напр., шлюб може бути укладеним між усиновленим та рідною донькою усиновлювача.

Одним із перших обов’язків батьків є обов’язок забрати дитину із пологового будинку (ст.143 СК України), тому відповідно до Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2003 р. N 1377, Порядку вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й соціального захисту дітей, до сімейних форм виховання, затв. наказом Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерства освіти і науки України, Міністерства охорони здоров’я України від 02.02.2007 р. N 302/80/49, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.03.2007 р. за N 186/13453, усиновлювач зобов’язаний особисто забрати дитину з місця її перебування (проживання) після пред’явлення копії рішення суду про усиновлення.

2. За загальним правилом, правові відносини між усиновленою особою та батьками за походженням припиняються з моменту здійснення усиновлення, незалежно від способу усиновлення (подружжям чи однією особою, із записом усиновлювачів батьками чи без такого). Батьки та родичі дитини, яка усиновлюється, втрачають будь-які права внаслідок усиновлення, за певними винятками.

По-перше, правовий зв’язок із одним із батьків може залишатися у випадку усиновлення дитини однією особою. При цьому такий правовий зв’язок може залишатися в особи протилежної ніж в усиновлювача статі. В цих випадках за матір’ю (батьком) повністю зберігаються усі прав та обов’язки, засновані на материнстві (батьківстві). Збереження прав за біологічним батьком допускається не тільки у випадках, коли усиновлювач одружується з матір’ю (батьком) дитини, але й в інших випадках, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Таке бажання матері, батька повинні бути встановлені судом і є предметом судового розгляду. Таке клопотання повинно розглядатися судом одночасно із заявою про усиновлення одним провадженням. Тому при підготовці справи про усиновлення до судового розгляду суддя повинен вжити заходів для виявлення таких осіб та роз’яснення їм права на вступ у процес із заявленням клопотання про залишення правового зв’язку, незалежно від здійсненого усиновлення. Воно не є обов’язковим для суду, який повинен керуватися положеннями чинного законодавства та інтересами дитини, чи відповідатиме такий стан речей потребам самої особи, яка усиновляється.

3. Іншим випадком є можливість збереження правового зв’язку між дитиною, яку усиновлюють, та її бабою, дідом, рідними братами та сестрами. Це може відбуватися при дотриманні ряду умов: а) ставиться питання про усиновлення дитини іншим із подружжя біологічного батька чи матері; б) інший біологічний родитель помер або визнаний судом недієздатним.

Це положення відображає гуманність сімейного законодавства, яке йде назустріч людям, які втратити сина (доньку), батька, і бажають зберегти зв’язки з внуком, братом (сестрою). Суд може прийняти рішення про збереження правового зв’язку у тих випадках, коли дитина знає цих родичів, має до них певну прив’язаність, а припинення контактів з ними може нанести дитині тяжку психологічну травму.

Збереження правового зв’язку має певні наслідки, зокрема щодо усиновлення. Так, відповідно до ст. 1260 ЦК України у цьому випадку у разі смерті його баби, діда за походженням усиновлений має право на спадкування за правом представлення, а у разі смерті його брата, сестри за походженням – має право на спадкування як спадкоємець другої черги. У разі смерті усиновленого його баба, дід, брат, сестра за походженням спадкують на загальних підставах.

4. Усиновлений, а також усиновлювачі (та їхні родичі) набувають у результаті усиновлення не тільки прав та обов’язків, які випливають із сімейних відносин, але й усіх тих прав та обов’язків, які передбачені нормами інших галузей права, підставою для виникнення яких є факт наявності родинних відносин.

Усиновлювач стає законним представником своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (ст. 242 ЦК України, ст. 39 ЦПК України, ст. 56 КАС України), у їх присутності проводиться допит малолітніх і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків (див., напр. ст. 182 ЦПК України, ст. 142 КАС України). Але з приводу цього слід зазначити, що усиновлювач набуває прав законного представника дитини лише у випадку задоволення його заяви судом і набрання рішенням суду про усиновлення законної сили. Тому при розгляді судом справи про усиновлення в одному провадженні не можуть розглядатися справи про усиновлення та інші справи, які стосуються захисту прав, свобод та законних інтересів усиновлюваної дитини.

Здійснення усиновлення може мати значення щодо громадянства, адже воно є однією із підстав набуття громадянства України (ст. 6 Закону України “Про громадянство України”). Так, відповідно до ст. 11 цього Закону дитина, яка є іноземцем або особою без громадянства і яку усиновлюють громадяни України або подружжя, один з якого є громадянином України, а другий – особою без громадянства, стає громадянином України з моменту набрання чинності рішенням про усиновлення, незалежно від того, проживає вона постійно в Україні чи за кордоном.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання усиновлюваної дитини, яка не досягла десяти років, і, як правило, у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її усиновлювачів або одного з них, з ким вона проживає. В другому випадку воно може бути визначене у порядку, встановленому цивільним законодавством.

5. Усиновлена дитина має право на обов’язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК України, ст. 17 Закону України “Про охорону дитинства”); на страхове відшкодування у зв’язку із смертю годувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди (ст. 27 Закону України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”) та ін. вчинення правочинів, які виходять за межі неповної цивільної дієздатності, за згодою усиновлювачів (ст. 32 ЦК України). Усиновлена неповнолітня особа відповідно до ст. 33 ЦК України особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою усиновлювачів. Якщо у неповнолітньої особи недостатньо майна для відшкодування збитків, додаткову відповідальність несуть її усиновлювачі.

6. Усиновлювачі надають згоду у випадку вирішення питання про надання цивільної дієздатності у порядку емансипації (ст. 35 ЦК України), можуть схвалити правочин, який вчинений малолітньою чи неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності (ст. 221 ЦК України), здійснюють особисті немайнові права малолітніх, неповнолітніх в їхніх інтересах (ст. 272 ЦК України), мають право на інформацію про стан здоров’я дитини або підопічного (ст. 285 ЦК України), дають згоду на пересування територією України малолітніх, на пересування фізичних осіб, які не досягли шістнадцяти років, щодо виїзду за межі України (ст. 313 ЦК України), несуть відповідальність за шкоду, завдану малолітньою особою, якщо не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою (ст. 1178 ЦК України, п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України N 6 від 27.03.92 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”), а також у випадках, встановлених цивільним законодавством, і неповнолітньої особи (ст. 1179 ЦК України), дають згоду на відмову від спадщини неповнолітніми, можуть відмовитися від спадщини від імені малолітньої усиновленої дитини, але лише з дозволу органу опіки та піклування (ст. 1273 ЦК України), здійснюють контроль за виконанням заповіту, якщо спадкоємцями є малолітні, неповнолітні (ст. 1292 ЦК України), мають право на звернення до суду із заявою про обмеження права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами або позбавлення її цього права (ст. 32 ЦК України, ст. 237 ЦПК України), мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси (ст. 199 КЗпП України) та ін. Усиновлювачі відкривають поточні, депозитні (вкладні) рахунки на ім’я малолітніх дітей та розпоряджаються ними, дають згоду на розпорядження коштами на поточному, депозитному (вкладному) рахунку неповнолітньої особи, відкритими на її ім’я іншими особами чи унесеними будь-якою іншою особою коштами (п. 6.2, 7.4, 10.3 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затв. постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 р. за N 1172/8493).

Жінкам, які усиновили новонароджених дітей безпосередньо з пологового будинку, надається відпустка з дня усиновлення тривалістю 56 календарних днів (70 календарних днів – при усиновленні двох і більше дітей) з виплатою державної допомоги у встановленому порядку. Жінкам, які усиновили дитину, надаються відпустки для догляду за нею на умовах і в порядку, встановлених ст. ст. 179, 181 КЗпП України (ст. 182 КЗпП України). У разі усиновлення дитини (дітей) обома батьками вказана відпустка надається одному з батьків на їх розсуд (ст. 17 Закону України “Про відпустки”). Жінці, яка усиновила дитину, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 1821 КЗпП України, ст. 19 Закону України “Про відпустки”).

Усиновлювачі мають право на отримання допомоги по вагітності та пологах, якщо усиновлення здійснено протягом двох місяців з дня її народження, зазначеного у свідоцтві про народження (ст. 38 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”, ст. 8 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, п. 4 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751), на одноразову допомогу при народженні дитини17 (ст. 10 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, п. 10 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751), на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (який фактично здійснює догляд за дитиною) (ст. ст. 11, 15 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, п. 11 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751).

Одинокі усиновлювачі мають право на допомогу на дітей одиноким матерям, якщо у рішенні про усиновлення дитини відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку державним органом реєстрації актів цивільного стану за вказівкою усиновителя дитини (ст. 181 Закону України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, п. 33 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. N 1751) та ін.

Може мати значення здійснення усиновлення й для пенсійного забезпечення. Так, напр., згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.92 р. N 244 “Про порядок призначення пенсій на пільгових умовах жінкам, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро і більше дітей” жінки, які працюють в сільськогосподарському виробництві та виховали п’ятеро або більше дітей до 14-річного віку, в тому числі усиновлених, пенсії на пільгових умовах призначаються незалежно від віку та наявного трудового стажу.

Усиновлювачі не мають права від імені усиновленої дитини вчиняти правочини, які суперечать правам та інтересам малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ст. 203 ЦК України), застосовувати фізичні покарання щодо малолітніх чи неповнолітніх дітей (ст. 289 ЦК України), дарувати майно усиновлених дітей (ст. 720 ЦК України) та ін.

7. Усиновлювачі та усиновлені діти мають право на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи (відповідно усиновленого чи усиновителя) (ст. 1168 ЦК України), а також на відшкодування іншої шкоди мають усиновлювачі, які досягли пенсійного віку, встановленого законом, усиновлювачеві, якщо він не працює і здійснює догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого (ст. 1200 ЦК України). У разі ухилення від виконання обов’язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом, усиновлювачі або повнолітні усиновлені діти позбавляються права на спадщину (ст. 1224 ЦК України).

Усиновлені, усиновителі підозрюваного мають право відмовитися давати показання як свідки (ст. 69 КПК України), мають право відмовитися давати показання проти себе, членів сім’ї чи близьких родичів (в тому числі усиновлювачів чи усиновлених) (ст. 52 ЦПК України, ст. 65 КАС України), мають право у порядку, встановленому КВК України, на тривалі побачення з правом спільного проживання (ст. 110 КВК України) та ін.

8. Житлове законодавство окремо не визнає усиновлювача чи усиновлену особу окремими суб’єктами житлових правовідносин, але це не означає, що здійснення усиновлення не матиме значення для виникнення, зміни чи припинення житлових прав та обов’язків. Так, відповідно до ст. 64 ЖК УРСР діти та батьки відносяться до членів сім’ї наймача, що, у свою чергу, означає наділення усиновленої особи чи усиновлювача усіма правами та обов’язками, які з цієї обставини випливають, на що окремо вказується у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, частин четвертої і п’ятої статті 22 Закону України “Про міліцію” та частини шостої статті 22 Закону України “Про пожежну безпеку” (справа про офіційне тлумачення терміна “член сім’ї”) від 03.06.99 р.

Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України

Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України
Стаття 3. Сім'я
Стаття 4. Право особи на сім'ю
Стаття 5. Державна охорона сім’ї
Стаття 6. Дитина
Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин
Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України
Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін
Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права
Стаття 11. Врахування звичаїв при вирішенні судом сімейних спорів
Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі
Стаття 13. Міжнародні договори України
Стаття 14. Здійснення сімейних прав
Стаття 15. Виконання сімейних обов’язків
Стаття 16. Надання неповнолітнім батькам допомоги у здійсненні батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків
Стаття 17. Надання органом опіки та піклування допомоги особам у здійсненні ними своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов’язків
Стаття 18. Захист сімейних прав та інтересів
Стаття 19. Участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів
Стаття 20. Застосування позовної давності до вимог, що випливають із сімейних відносин
Стаття 21. Поняття шлюбу
Стаття 22. Шлюбний вік
Стаття 23. Право на шлюб
Стаття 24. Добровільність шлюбу
Стаття 25. Одношлюбність
Стаття 26. Особи, які не можуть перебувати у шлюбі між собою
Стаття 27. Значення державної реєстрації шлюбу
Стаття 28. Заява про реєстрацію шлюбу
Стаття 29. Ознайомлення наречених з їхніми правами та обов'язками
Стаття 30. Взаємна обізнаність наречених про стан здоров'я
Стаття 31. Зобов'язання наречених у разі відмови від вступу в шлюб
Стаття 32. Час реєстрації шлюбу
Стаття 33. Місце реєстрації шлюбу
Стаття 34. Реєстрація шлюбу в присутності нареченої та нареченого
Стаття 35. Право на вибір прізвища при реєстрації шлюбу
Стаття 36. Правові наслідки шлюбу
Стаття 37. Правозгідність шлюбу
Стаття 38. Підстави недійсності шлюбу
Стаття 39. Шлюб, який є недійсним
Стаття 40. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду
Стаття 41. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду
Стаття 42. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про визнання шлюбу недійсним
Стаття 43. Визнання шлюбу недійсним після його припинення
Стаття 44. Час, з якого шлюб є недійсним
Стаття 45. Правові наслідки недійсності шлюбу
Стаття 46. Особливі правові наслідки недійсності шлюбу
Стаття 47. Права та обов'язки батьків і дитини, яка народилася у недійсному шлюбі
Стаття 48. Визнання шлюбу неукладеним
Стаття 49. Право на материнство
Стаття 50. Право на батьківство
Стаття 51. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності
Стаття 52. Право дружини та чоловіка на фізичний та духовний розвиток
Стаття 53. Право дружини та чоловіка на зміну прізвища
Стаття 54. Право дружини та чоловіка на розподіл обов'язків та спільне вирішення питань життя сім'ї
Стаття 55. Обов'язок подружжя турбуватися про сім'ю
Стаття 56. Право дружини та чоловіка на свободу та особисту недоторканність
Стаття 57. Майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
Стаття 58. Право на плоди та доходи від речей, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка
Стаття 59. Здійснення дружиною, чоловіком права особистої приватної власності
Стаття 60. Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 61. Об'єкти права спільної сумісної власності
Стаття 62. Виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові
Стаття 63. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності
Стаття 64. Право подружжя на укладення договорів між собою
Стаття 65. Право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 66. Право подружжя на визначення порядку користування майном
Стаття 67. Право на розпоряджання часткою у майні, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 68. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу
Стаття 69. Право подружжя на поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 70. Розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 71. Способи та порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 72. Застосування позовної давності до вимог про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 73. Накладення стягнення на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя
Стаття 74. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою
Стаття 75. Право одного з подружжя на утримання
Стаття 76. Право на утримання після розірвання шлюбу
Стаття 77. Способи надання утримання одному з подружжя
Стаття 78. Договір подружжя про надання утримання
Стаття 79. Час, протягом якого сплачуються аліменти одному з подружжя
Стаття 80. Визначення розміру аліментів одному з подружжя за рішенням суду
Стаття 81. Види доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів
Стаття 82. Припинення права одного з подружжя на утримання
Стаття 83. Позбавлення права на утримання або обмеження його строком
Стаття 84. Право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини
Стаття 85. Припинення права дружини на утримання
Стаття 86. Право чоловіка на утримання у разі проживання з ним дитини
Стаття 87. Припинення права чоловіка на утримання
Стаття 88. Право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю
Стаття 89. Припинення права на утримання за домовленістю подружжя
Стаття 90. Взаємна участь дружини, чоловіка у витратах на лікування
Стаття 91. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
Стаття 92. Право на укладення шлюбного договору
Стаття 93. Зміст шлюбного договору
Стаття 94. Форма шлюбного договору
Стаття 95. Початок дії шлюбного договору
Стаття 96. Строк дії шлюбного договору
Стаття 97. Визначення у шлюбному договорі правового режиму майна
Стаття 98. Визначення у шлюбному договорі порядку користування житлом
Стаття 99. Визначення у шлюбному договорі права на утримання
Стаття 100. Зміна умов шлюбного договору
Стаття 101. Право на відмову від шлюбного договору
Стаття 102. Розірвання шлюбного договору
Стаття 103. Визнання шлюбного договору недійсним
Стаття 104. Підстави припинення шлюбу
Стаття 105. Припинення шлюбу внаслідок його розірвання
Стаття 106. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою подружжя, яке не має дітей
Стаття 107. Розірвання шлюбу органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою одного з подружжя
Стаття 108. Визнання розірвання шлюбу фіктивним
Стаття 109. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя, яке має дітей
Стаття 110. Право на пред'явлення позову про розірвання шлюбу
Стаття 111. Заходи суду щодо примирення подружжя
Стаття 112. Підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя
Стаття 113. Право на вибір прізвища після розірвання шлюбу
Стаття 114. Момент припинення шлюбу у разі його розірвання
Стаття 115. Державна реєстрація розірвання шлюбу
Стаття 116. Право на повторний шлюб після розірвання шлюбу
Стаття 117. Виключена
Стаття 118. Поновлення шлюбу у разі з'явлення особи, яка була оголошена померлою або визнана безвісно відсутньою
Стаття 119. Встановлення режиму окремого проживання подружжя
Стаття 120. Правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя
Стаття 121. Загальні підстави виникнення прав та обов’язків матері, батька і дитини
Стаття 122. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою
Стаття 123. Визначення походження дитини, народженої в результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій
Стаття 124. Визначення походження дитини від батька у разі реєстрації повторного шлюбу з її матір’ю
Стаття 125. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою
Стаття 126. Визначення походження дитини від батька за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою
Стаття 127. Виключена
Стаття 128. Визнання батьківства за рішенням суду
Стаття 129. Спір про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини
Стаття 130. Встановлення факту батьківства за рішенням суду
Стаття 131. Визнання материнства за рішенням суду
Стаття 132. Встановлення факту материнства за рішенням суду
Стаття 133. Запис подружжя батьками дитини
Стаття 134. Внесення змін до актового запису про народження у разі визнання батьківства, материнства
Стаття 135. Запис про батьків дитини, якщо батьківство, материнство не встановлене
Стаття 136. Оспорювання батьківства особою, яка записана батьком дитини
Стаття 137. Оспорювання батьківства після смерті особи, яка записана батьком дитини
Стаття 138. Право матері дитини на оспорювання батьківства свого чоловіка
Стаття 139. Спір про материнство
Стаття 140. Оспорювання батьківства, материнства особи, яка сплачує аліменти за рішенням суду
Стаття 141. Рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини
Стаття 142. Рівність прав та обов'язків дітей щодо батьків
Стаття 143. Обов'язок батьків забрати дитину з пологового будинку або іншого закладу охорони здоров'я
Стаття 144. Обов'язок батьків зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану
Стаття 145. Визначення прізвища дитини
Стаття 146. Визначення імені дитини
Стаття 147. Визначення по батькові дитини
Стаття 148. Зміна прізвища дитини її батьками
Стаття 149. Зміна по батькові дитини
Стаття 150. Обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини
Стаття 152. Забезпечення права дитини на належне батьківське виховання
Стаття 153. Права батьків та дитини на спілкування
Стаття 154. Права батьків по захисту дитини
Стаття 155. Здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків
Стаття 156. Права та обов'язки неповнолітніх батьків
Стаття 157. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини
Стаття 158. Вирішення органом опіки та піклування спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
Стаття 159. Вирішення судом спору щодо участі у вихованні дитини того з батьків, хто проживає окремо від неї
Стаття 160. Право батьків на визначення місця проживання дитини
Стаття 161. Спір між матір'ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини
Стаття 162. Правові наслідки протиправної поведінки одного з батьків або іншої особи при визначенні місця проживання малолітньої дитини
Стаття 163. Право батьків на відібрання малолітньої дитини від інших осіб
Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав
Стаття 165. Особи, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав
Стаття 166. Правові наслідки позбавлення батьківських прав
Стаття 167. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав
Стаття 168. Побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав
Стаття 169. Поновлення батьківських прав
Стаття 170. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав
Стаття 171. Врахування думки дитини при вирішенні питань, що стосуються її життя
Стаття 172. Обов'язок дитини, повнолітніх дочки та сина піклуватися про батьків
Стаття 173. Роздільність майна батьків і дітей
Стаття 174. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання
Стаття 175. Право спільної сумісної власності батьків і дітей
Стаття 176. Права батьків та дітей щодо користування майном
Стаття 177. Управління майном дитини
Стаття 178. Використання доходу від майна дитини
Стаття 179. Право власності на аліменти, одержані на дитину
Стаття 180. Обов’язок батьків утримувати дитину
Стаття 181. Способи виконання батьками обов’язку утримувати дитину
Стаття 182. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів
Стаття 183. Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини
Стаття 184. Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі
Стаття 185. Участь батьків у додаткових витратах на дитину
Стаття 186. Контроль органу опіки та піклування за цільовим витрачанням аліментів.
Стаття 187. Відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника або одержувача аліментів.
Стаття 188. Звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину.
Стаття 189. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину
Стаття 190. Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно
Стаття 191. Час, з якого присуджуються аліменти на дитину
Стаття 192. Зміна розміру аліментів
Стаття 193. Стягнення аліментів та інших коштів на дитину, яка перебуває у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому закладі
Стаття 194. Стягнення аліментів за минулий час та заборгованості за аліментами
Стаття 195. Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу)
Стаття 196. Відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину
Стаття 197. Встановлення строку сплати заборгованості. Звільнення від сплати заборгованості за аліментами
Стаття 198. Підстави виникнення обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
Стаття 199. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання
Стаття 200. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина
Стаття 201. Застосування норм цього Кодексу до відносин щодо обов’язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина
Стаття 202. Підстави виникнення обов'язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків
Стаття 203. Обов'язок дочки, сина брати участь у додаткових витратах на батьків
Стаття 204. Звільнення дочки, сина від обов'язку утримувати матір, батька
Стаття 205. Визначення розміру аліментів на батьків
Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд та лікування батьків
Стаття 207. Поняття усиновлення
Стаття 208. Особа, яка може бути усиновленою
Стаття 209. Усиновлення дитини, яку не забрали з пологового будинку чи підкинули, або яка була знайдена
Стаття 210. Усиновлення братів та сестер
Стаття 211. Особи, які можуть бути усиновлювачами
Стаття 212. Особи, які не можуть бути усиновлювачами
Стаття 213. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини
Стаття 214. Облік дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, які можуть бути усиновлені, передані під опіку, піклування чи ...
Стаття 215. Облік осіб, які бажають усиновити дитину
Стаття 216. Заборона посередницької, комерційної діяльності щодо усиновлення дітей
Стаття 217. Згода батьків на усиновлення дитини
Стаття 218. Згода дитини на усиновлення
Стаття 219. Усиновлення дитини без згоди батьків
Стаття 220. Згода другого з подружжя на усиновлення дитини
Стаття 221. Згода опікуна, піклувальника на усиновлення дитини
Стаття 222. Згода закладу охорони здоров'я або навчального закладу на усиновлення дитини
Стаття 223. Заява про усиновлення дитини
Стаття 224. Рішення суду про усиновлення
Стаття 225. Момент здійснення усиновлення
Стаття 226. Право на таємницю усиновлення
Стаття 227. Право на приховання факту усиновлення від дитини, яка усиновлена
Стаття 228. Забезпечення таємниці усиновлення
Стаття 229. Право усиновлювача бути записаним матір'ю, батьком дитини
Стаття 230. Право усиновлювача на зміну відомостей про місце народження та дату народження дитини
Стаття 231. Зміна прізвища, імені та по батькові особи, яка усиновлена
Стаття 232. Правові наслідки усиновлення
Стаття 233. Внесення змін до актового запису про народження дитини, яка усиновлена
Стаття 234. Збереження прав дитини, які вона мала до усиновлення
Стаття 235. Нагляд за дотриманням прав дитини, яка усиновлена
Стаття 236. Недійсність усиновлення
Стаття 237. Правові наслідки визнання усиновлення недійсним
Стаття 238. Скасування усиновлення
Стаття 239. Правові наслідки скасування усиновлення
Стаття 240. Особи, які мають право на звернення до суду з позовом про скасування усиновлення або визнання усиновлення недійсним
Стаття 241. Порядок поновлення актового запису про народження у разі визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення
Стаття 242. Позбавлення усиновлювача батьківських прав
Стаття 243. Діти, над якими встановлюється опіка, піклування
Стаття 244. Особа, яка може бути опікуном, піклувальником дитини
Стаття 245. Опіка та піклування над дитиною, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі
Стаття 246. Контроль органу опіки та піклування за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку або піклування
Стаття 247. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування
Стаття 248. Права дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, яка проживає у закладі охорони здоров'я, навчальному або іншому дитячому закладі, прийомній сім'ї
Стаття 249. Права та обов'язки опікуна, піклувальника щодо дитини
Стаття 250. Припинення опіки, піклування над дитиною
Стаття 251. Звільнення опікуна та піклувальника дитини від їх обов'язків
Стаття 252. Патронат над дитиною
Стаття 253. Договір про патронат над дитиною
Стаття 254. Права дитини, яка влаштовується в сім’ю патронатного вихователя
Стаття 255. Обов’язки патронатного вихователя
Стаття 256. Оплата послуг із здійснення патронату над дитиною
Стаття 256-1. Прийомна сім'я
Стаття 256-2. Прийомні батьки
Стаття 256-3. Прийомні діти
Стаття 256-4. Створення прийомної сім'ї
Стаття 256-5. Дитячий будинок сімейного типу
Стаття 256-6. Батьки-вихователі дитячого будинку сімейного типу
Стаття 256-7. Вихованці дитячого будинку сімейного типу
Стаття 256-8. Створення дитячого будинку сімейного типу
Стаття 257. Права баби та діда, прабаби та прадіда на виховання внуків, правнуків
Стаття 258. Права баби і діда щодо захисту внуків
Стаття 259. Права братів та сестер на спілкування
Стаття 260. Право мачухи, вітчима брати участь у вихованні пасинка, падчерки
Стаття 261. Права та обов'язки особи, яка взяла у свою сім'ю дитину, щодо її виховання
Стаття 262. Права сестри, брата, мачухи, вітчима та інших членів сім'ї на захист дітей
Стаття 263. Вирішення судом спорів щодо участі баби, діда, прабаби, прадіда, братів, сестер, мачухи, вітчима у вихованні дитини
Стаття 264. Обов'язки особи піклуватися про бабу, діда, прабабу, прадіда, а також про того, з ким вона проживала однією сім'єю
Стаття 265. Обов'язок баби, діда утримувати внуків
Стаття 266. Обов'язок внуків, правнуків утримувати бабу, діда, прабабу, прадіда
Стаття 267. Обов'язок по утриманню братів та сестер
Стаття 268. Обов'язок мачухи, вітчима утримувати падчерку, пасинка
Стаття 269. Обов'язок інших осіб утримувати дитину
Стаття 270. Обов'язок падчерки, пасинка утримувати мачуху, вітчима
Стаття 271. Обов'язок особи утримувати тих, з ким вона проживала однією сім'єю до досягнення повноліття
Стаття 272. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів, і строки їх стягнення
Стаття 273. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх сплати
Стаття 274. Визначення заборгованості за аліментами, що стягуються з інших членів сім'ї та родичів. Повне або часткове звільнення від заборгованості за аліментами
Стаття 282. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, але проживає за межами України
Стаття 283. Усиновлення іноземцем дитини, яка є громадянином України
Стаття 284. Усиновлення дитини, яка є іноземцем і проживає в Україні
Стаття 285. Обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є громадянином України
Стаття 286. Усиновлення в Україні іноземцем дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства
Стаття 287. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені іноземцями