Який порядок прийняття спадщини? (2026 р.)

Спадщина це комплекс прав і обов’язків, що передаються від померлого (спадкодавця) його спадкоємцям згідно з нормами закону або за волею, вираженою в заповіті. Питання спадкування регулюються Книгою шостою Цивільного кодексу України.

 Спадкування може бути:

1. За заповітом – якщо спадкодавець за життя склав заповіт, у якому визначив, кому і в яких частках має перейти його майно.
2. За законом – якщо заповіт відсутній або визнаний недійсним, спадкування відбувається за черговістю, визначеною статтями 1258 – 1265 ЦК України.

Спадщина відкривається в день смерті спадкодавця або в день, коли його оголошено померлим за рішенням суду. Спадкоємці мають 6 місяців для подання заяви про прийняття спадщини.

Це момент, з якого спадкоємці набувають права на спадкування.

Відповідно до ст. 1220 ЦКУ спадщина відкривається коли спадкодавця було оголошено померлим за рішенням суду або в день його смерті.

З цього моменту починається шестимісячний термін, протягом якого спадкоємці можуть прийняти спадщину. Якщо спадкоємець не подасть заяву про прийняття спадщини у встановлений строк, він втрачає право на спадщину, за винятком ситуацій, коли через суд буде доведено поважні причини пропуску цього терміну.

НЕ ЗНАЄТЕ ЯК ОТРИМАТИ СПАДЩИНУ?
Звертайтесь до нашого юриста по Спадковим справам.

Визначення місця відкриття спадщини здійснюється на підставі статті 1221 Цивільного кодексу України.

Основне правило: Відповідно до закону, місцем відкриття спадщини є місце, де проживав спадкодавець останнім часом. Якщо ж таке місце не встановлено, спадщина відкривається за місцезнаходженням основної частини належного йому майна.

Зверніть увагу!
Місце відкриття спадщини визначає, до якого державного або приватного нотаріуса потрібно звертатися для оформлення спадщини.

Всі обов’язки та права спадкодавця, що існували на час смерті та не припинилися з його смертю (стаття 1218 ЦК України).

До спадщини входить:

1. Права та зобов’язання майнового характеру, зокрема:

• Нерухоме майно (будинки, квартири, земельні ділянки).
• Рухоме майно (мотоцикли, автомобілі, цінні папери, гроші, предмети мистецтва).
• Грошові вклади, пенсійні накопичення.
• Частка у статутному капіталі підприємств.
• Авторські та інші інтелектуальні права (якщо вони не припинилися з моменту смерті).
• Права вимоги (борги, які мають виплатити спадкодавцю інші особи).

2. Обов’язки спадкодавця, зокрема:

• Боргові зобов’язання (кредити, позики, штрафи).
• Обов’язки щодо відшкодування шкоди.

Деякі права та обов’язки, що є невід’ємною частиною особи спадкодавця, не можуть бути передані у спадщину, до них належать:

• Право на отримання аліментів, пенсійних виплат та соціальної допомоги.
• Особисті немайнові права, зокрема право на ім’я, гідність і честь.
• Права, пов’язані з участю в кооперативах та членством у громадських організаціях.

Такий підхід дозволяє уникнути спадкування тих прав і обов’язків, що тісно пов’язані з особистістю спадкодавця.

Зверніть увагу!
Спадкоємці несуть відповідальність за борги спадкодавця лише в межах отриманої спадщини.

1. Спадкування за заповітом

За умови при якій спадкодавець залишив заповіт, спадщина розподіляється між особами, яких він визначив у документі (стаття 1233 ЦК України).

2. Спадкування за законом

Якщо заповіт відсутній або визнаний недійсним, спадщина розподіляється між наступними групами спадкоємців у порядку черговості (статті 1261–1265 ЦК України):

1-ша черга:

– Діти спадкодавця (включаючи тих, хто був зачатий за його життя, але народжений після смерті).

– чоловік або дружина, які прожили довше за спадкодавця.

– Батьки спадкодавця.

2-га черга:

– Рідні сестри та брати спадкодавця.

– Дідусі та бабусі (з боку батька та матері).

3-тя черга:

– Дядьки та тітки спадкодавця (рідні брати/сестри батьків).

4-та черга:

– Особи, які перебували зі спадкодавцем у спільному домашньому господарстві не менше 5 років до його смерті.

5-та черга:

– Родичі до шостого ступеня кровного споріднення або споріднені шляхом шлюбу.

– Особи, які перебували на повному утриманні спадкодавця.

Кожна наступна черга набуває права на спадщину лише за відсутності спадкоємців попередніх черг або у разі їх відмови від спадщини.

3. Обов’язкова частка в спадщині

Деякі категорії осіб мають право на гарантовану частку спадщини (не менше 50% від законної долі), навіть якщо вони не згадані в заповіті (стаття 1241 ЦК України):

– Неповнолітні або малолітні діти спадкодавця.

– Повнолітні діти, які визнані непрацездатними.

– Непрацездатний подружжя.

– Непрацездатні батьки.

Важливо!

Спадкоємець може втратити право на спадщину (стаття 1224 ЦК України), якщо:

– Він свідомо погіршив стан спадкодавця, перешкоджав складанню/виконанню заповіту або посягав на права інших спадкоємців.

– Був засуджений за злочин, пов’язаний із смертю спадкодавця.

У таких випадках суд може визнати його “недостойним спадкоємцем”.

Отримання спадщини за законом регулюється положеннями Цивільного кодексу України і передбачає 5 черг спадкоємців. Право на спадщину надається спадкоємцям кожної наступної черги лише за ненаявності спадкоємців попередньої черги або їхньої відмови від прийняття спадщини. Черги визначаються ступенем споріднення та тісністю зв’язків із померлим.

1 черга спадкоємців:
• Діти спадкодавця, включаючи усиновлених;
• Один із подружжя (чоловік або дружина);
• Батьки померлого.

2 черга:
• Рідні брати та сестри;
• Дідусі й бабусі — як по лінії батька, так і по лінії матері.

3 черга:
• Рідні дядьки та тітки спадкодавця.

4 черга:
• Особи, які спільно проживали з померлим однією сім’єю не менше п’яти років до моменту його смерті (зокрема, співмешканці чи особи, з якими вівся спільний побут).

5 черга:
• Інші родичі до шостого ступеня споріднення включно;
• Утриманці, які не були членами родини, але отримували матеріальну підтримку від померлого.

Спадкоємці кожної з черг отримують спадщину порівну, якщо інше не визначено заповітом або не передбачено законом.

Приклади:
Приклад 1: Спадкодавець залишив дружину і двох дітей, батьки померли. Спадкоємцями першої черги стануть дружина та діти (усі разом ділять спадщину порівну) . Брати і сестри або бабусі і дідусі не успадковують (умови для другої черги не настануть).

Приклад 2: Спадкодавець не мав дітей і подружжя, померли після нього обоє батьків. Живими залишилися двоє сестер і дідусь. Спадкоємцями стають сестри та дідусь (друга черга). Якщо хоч одна з них відмовиться або не вступить у спадщину, то спадок отримає інший(і) з другої черги .

Приклад 3: Ніхто із родичів перших трьох черг не вижив: ні дітей, ні батьків, ні братів/сестер, ні бабусі/дідусі, ні дядьків/тіток немає. Є життєва партнерка, що проживала з спадкодавцем понад 5 років. Вона належить до четвертої черги і отримає спадок замість родичів (якщо тільки у померлого не було спадкоємців перших трьох черг).

Приклад 4: Спадкодавець не мав близьких родичів, але мав племінника та утриманця, який піклувався про нього понад 5 років. Утриманець (як особа, яка протягом ≥5 років отримувала від спадкодавця утримання) входить у п’яту чергу нарівні з племінником  Племінник успадкує лише в разі, коли не лишилося спадкоємців перших чотирьох черг або вони відмовились – і тоді племінник отримає ту частку, що належала б його матері (сестрі спадкодавця) в порядку спадкування по праву представлення.

Спадкування за заповітом в Україні регулюється Цивільним кодексом і має чітко визначений порядок. Ось як відбувається цей процес:

1. Складання заповіту
– Заповідач (особа, яка складає заповіт) має право вільно розпоряджатися своїм майном, визначаючи спадкоємців та їхні частки. Він може заповідати майно як родичам, так і стороннім особам, юридичним особам або державі.
– Заповіт складається у письмовій формі і має бути посвідчений нотаріусом. У виняткових випадках (наприклад, у лікарні чи на судні) його можуть посвідчити інші уповноважені особи.
– Заповідач особисто підписує заповіт. Якщо він не може цього зробити через фізичні обмеження, це робить інша особа за його дорученням у присутності нотаріуса.

2. Зміст заповіту
– У заповіті можна:
– Призначити одного або кількох спадкоємців.
– Визначити частки спадщини для кожного спадкоємця.
– Встановити заповідальні відмови, як приклад, зобов’язати спадкоємця надати комусь право користування майном).
– Покласти на спадкоємців певні обов’язки (наприклад, доглядати за твариною).
– Призначити виконавця заповіту для реалізації своєї волі.

3. Обов’язкова частка у спадщині
– Деякі особи мають право на обов’язкову частку в незалежності від волі спадкодавця-заповідача, яка становить половину від того, що вони отримали б при спадкуванні за законом. Мова про:
– Неповнолітніх або непрацездатних дітей заповідача.
– Непрацездатні батьки заповідача.
– Непрацездатний вдова (вдівець).

4. Прийняття спадщини
– Після смерті заповідача спадкоємці за заповітом повинні прийняти спадщину протягом 6 місяців. Для цього подається заява до нотаріуса за місцем проживання померлого або за місцем знаходження майна.
– Якщо строк пропущено, спадкоємець може звернутися до суду для його продовження, якщо є поважні причини (наприклад, хвороба чи незнання про смерть).

5. Виконання заповіту
– Виконання заповіту покладається на спадкоємців або на виконавця заповіту, якщо такий був призначений заповідачем. Виконавець забезпечує збереження майна та його розподіл відповідно до заповіту.
– Якщо виконавець не призначений, його може призначити суд за заявою спадкоємців.

6. Розподіл спадщини
– Спадщина розподіляється між спадкоємцями за заповітом відповідно до волі спадкодавця-заповідача. Якщо є особи з правом на обов’язкову частку, їхні права враховуються в першу чергу.
– Свідоцтво про право на спадщину видає Нотаріус, яке є підтвердженням прав на спадщиу.

7. Можливість зміни чи скасування заповіту
– За життя заповідач може змінити або скасувати заповіт, склавши новий документ або подавши заяву нотаріусу. Новий заповіт скасовує попередній повністю або в частині, де є суперечності.

8. Оспорювання заповіту
– Заповіт може бути визнаний недійсним у суді, якщо:
– Його склала недієздатна особа.
– Він був результатом обману, насильства чи помилки.
– Не дотримані вимоги до форми документа.
– Оспорювати заповіт можуть зацікавлені особи, наприклад, спадкоємці за законом.

Висновок
Порядок спадкування за заповітом передбачає складання нотаріально посвідченого документа, прийняття спадщини спадкоємцями протягом 6 місяців після смерті заповідача та виконання його волі з урахуванням обов’язкової частки для певних осіб. Заповідач має свободу у розпорядженні майном, але процес чітко регламентований законом.

Якщо спадкоємець помер до відкриття спадщини, його право на спадщину не виникає, оскільки, відповідно до Цивільного кодексу України, спадщина відкривається в момент смерті спадкодавця (стаття 1220 ЦК України). Спадкоємець, який помер до цього моменту, не може бути спадкоємцем (стаття 1222 ЦК України). Проте його право на спадщину може перейти до його власних спадкоємців через механізм, який називається спадковою трансмісією.

Що таке спадкова трансмісія?
Спадкова трансмісія — це перехід права на спадщину від померлого спадкоємця до його спадкоємців за законом або за заповітом (ст. 1276 Цивільний кодекс України). Вона застосовується, якщо спадкоємець помер до відкриття спадщини, тобто до смерті спадкодавця.

Умови реалізації спадкової трансмісії:
1. Спадкоємець помер до відкриття спадщини.
2. У померлого спадкоємця є свої спадкоємці (за законом або за заповітом).
3. Спадкоємці померлого спадкоємця повинні подати заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця (стаття 1270 ЦК України).

Що відбувається далі?
Якщо ці умови виконано, спадкоємці померлого спадкоємця отримують його частку в спадщині.
Наприклад:
– Якщо спадкоємець А помер до смерті спадкодавця Б, то діти А (або інші його спадкоємці) можуть претендувати на частку А у спадщині Б.

Важлива відмінність:
Якщо спадкоємець помер після відкриття спадщини (після смерті спадкодавця), але не встиг її прийняти, спадкова трансмісія не застосовується. У такому випадку його право на спадщину припиняється, а його частка розподіляється між іншими спадкоємцями.

Висновок
Якщо спадкоємець помер до відкриття спадщини, його право на спадщину переходить до його спадкоємців за законом або за заповітом через механізм спадкової трансмісії, за умови своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом встановленого законом строку (6 місяців з дня відкриття спадщини) не прийняв спадщину, його право на спадщину припиняється. Це означає, що він втрачає можливість отримати свою частку у спадщині. Проте є певні нюанси та можливості, які варто врахувати.

Що відбувається, якщо спадщину не прийнято вчасно?
– Втрата права на спадщину: Якщо спадкоємець не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса протягом 6 місяців, він втрачає свою частку.
– Розподіл частки: Частка такого спадкоємця розподіляється між іншими спадкоємцями тієї ж черги. Якщо інших спадкоємців у цій черзі немає, спадщина переходить до спадкоємців наступної черги за законом.

Чи можна відновити пропущений строк?
Так, якщо пропуск стався з поважних причин – спадкоємець може звернутися до суду про відновлення строку для прийняття спадщини,.

До таких причин можуть належати:
– Тяжка хвороба, що перешкоджала вчасному зверненню.
– Тривале відрядження або перебування за кордоном.
– Незнання про смерть спадкодавця чи про наявність спадщини.

При яких умовах Спадкоємець може звернутися до суду?
– Подає позов протягом 6 місяців після того, як відпали причини, що заважали йому прийняти спадщину.
– Якщо суд визнає причини поважними може відновити строк на прийняття спадщини.

Висновок
Якщо спадкоємець не прийняв спадщину вчасно, він втрачає право на неї, а його частка переходить до інших спадкоємців. Однак за наявності поважних причин є можливість звернутися до суду для відновлення строку. У такому випадку, якщо суд задовольнить прохання, спадкоємець зможе отримати свою частку спадщини.